Український рушник в традиціях та звичаях народу

Наші предки в дохристиянські часи вірили, що в дуплах дерев живуть божества. Щоб їх задобрити, наші предки прикрашали дерева – обрусами. Вони були знаком жертви, обожнювання.
Хліб і сіль на вишитому рушнику – одвічний символ українського народу. Підносили цю святиню гостям з добрими помислами. Прийняти в руки з хлібом і поцілувати його – означає злагоду, духовну єдність, глибоку пошану. Ця традиція збереглася і по цей день.
По цей день по всій Україні поширений звичай накривати хліб на столі.
На Великдень чи на Спаса прикривають гарно вишитим рушником корзину з пасками чи яблуками, ідучи до церкви. 
Колись, замісивши тісто на хліб, накривали діжку і ставили під образи. Такий невеликий — називали «надіжницею» або «хусткою».
В будівництві хати на вишитій тканині піднімали сволоки, після чого їх дарували майстрам-будівельникам. Завершивши будівництво стін, вішали в кутку ікону, прикрашену рушником.
На Волині та Поліссі ще донедавна при в’їзді до сіл стояли розп’яття Ісуса Христа, на які вішали. Існував такий звичай: щоб відвернути хворобу, коли недужали діти, жінки по черзі ткали і до сходу сонця закопували його під таке розп’яття. На теперішній час відновилась традиція при в’їзді до села ставити хреста, пов’язаного рушником.
Виходячи оглядати озимину на Юрія, йшли в поле родиною. Попереду йшов батько з хлібом-сіллю. Мати в кошику, прикритому рушником, несла частування. На полі стелили рушник, викладали частування і пригощались. Так робили і в перший день сівби, оранки чи жнив. По завершенню жнив господар зустрічав робітників хлібом-сіллю на рушнику, а женці одягали на нього обжинковий вінок.
Випроводжаючи сина в далеку дорогу чи військо, мати дарувала йому на щастя, на долю, який слугував йому оберегом від усякого лиха. 
Без рушника не обходилися при народженні дитини та на хрестинах. Його дарували бабці-повитусі, а на хрестинах — дарували хрещеним батькам.
На весіллі, цей український витвір є атрибутом близько двадцяти обрядів та звичаїв. 
При похованні його клали під плечі покійному, при замиканні труни накривали йому обличчя, на зразок козацької китайки. В багатьох регіонах і в теперішній час рушниками обв’язують ноші під труну, на рушниках спускають домовину в могилу, на віко домовини кладуть рушник і хліб. На Поліссі до сьогодні існує звичай у поминальний день пов’язувати на хрест.
Сьогодні купити вишитий рушник можна перейшовши за посиланням.